Timeline ОНТУ

Офіційне відкриття Школи та її урочисте освячення відбулося 20 жовтня 1902 р. Дозвіл на відкриття Школи мукомелів до затвердження її Статуту в законодавчому порядку надав міністр фінансів С. Ю. Вітте. Як прогресивний державний діяч, до того ж тісно пов’язаний з Одесою навчанням у Новоросійському (Одеському) університеті та першими кроками у блискучій кар’єрі, він посприяв якнайшвидшому відкриттю навчального закладу, випускників якого так гостро потребувала борошномельна промисловість країни.

Відкриття Школи мукомелів стало помітною подією в молодому швидко зростаючому місті і широко висвітлювалося в пресі.

Попередня організаторська робота була доручена професору Харківського технологічного інституту, вченому зі світовим ім’ям в галузі машинобудування Володимиру Сергійовичу Кнаббе. У 1902 р. його перевели з Міністерства народної освіти до навчального відділу Міністерства фінансів «для вироблення положення про Школу мукомелів в Одесі і для організації самої школи». У 1902 р. В. С. Кнаббе побував у Німеччині, де ознайомився із системою навчальних закладів, які готували спеціалістів для млинів.

У 1902 р. він переїхав до Одеси і став першим директором Одеської Школи мукомелів. В. С. Кнаббе відразу приступив до формування педагогічного колективу та підготовки Школи до відкриття.

Спочатку Школа належала до нижчих навчальних закладів з трирічним терміном навчання, однак В. С. Кнаббе наполягав на тому, щоб з урахуванням зарубіжного досвіду Школу прирівняли до середніх технічних училищ.

Фасад будівлі Одеської Школи Мукомелів

Група викладачів та учнів Одеської Школи Мукомелів, 20 жовтня 1902р.

Одеське млино-технічне училище

24 травня 1909 р. вступив в дію схвалений Державною радою та Державною думою і височайше затверджений Закон «Про перетворення Одеської Школи мукомелів в Одеське млино-технічне училище» з чотирирічним терміном навчання. На посаду директора новоствореного закладу призначається В. Г. Рейсіх.

12 вересня цього ж року був затверджений Статут училища, що стало важливою віхою в його історії. Таким чином, скромна установа, про завдання якої було детально поінформоване лише невелике коло мукомелів, перетворилася у значний навчальний заклад. За словами його засновника Г. Е. Вейнштейна, «школа всього лише за кілька років свого існування пустила настільки глибоке коріння, що в цей час канцелярія відповідає щорічно на 700–800 запитів з усіх куточків нашої великої вітчизни».

На Першій Всеросійській борошномельній виставці (Петербург, 1909 р.) Одеське млино-технічне училище одержало високу нагороду – Велику срібну медаль.

Креслярський клас Одеського млино-технічного училища

Навчальна аудиторія Одеського млино-технічного училища

Технікум технології зерна та борошна

З огляду на гостру потребу борошномельної галузі в кваліфікованих фахівцях, 22 червня 1922 р. Одеське млино-технічне училище було реорганізовано в Одеський технікум технології зерна та борошна. Так виник перший в країні вищий навчальний заклад цього профілю. У законі про народну освіту зазначалося: «Технікуми є вищими навчально-технічними установами, які готують керівників-спеціалістів вищої кваліфікації (агрономів, інженерів, господарників і т. п.) у вузькій галузі народного господарства».

Перехід училища до розряду технікуму докорінно змінив зміст навчання, його форми й методи, організаційно-штатну структуру, а також навчально-матеріальну базу.
Керівником технікуму був призначений Костянтин Андрійович Богомаз – професор, інженер-технолог, випускник Санкт-Петербурзького технологічного інституту 1884 р., послідовник професорів П. М. Афанасьєва і К. О. Зворикіна.

Борошномельний завод №52 - перше базове підприємство Одеського технікуму технології зерна і борошна, 1922 р.

Будівля інституту на вул. Щепкіна, 5, 1922-1930 р.р.

Одеський політехнікум технології зерна та борошна

У 1928 р. Одеський технікум технології зерна та борошна був перетворений в Одеський політехнікум технології зерна та борошна з трьома факультетами: Технологічним, Механічним і Хлібопекарським.

У навчальному плані політехнікуму, як і раніше, велика увага приділялася організації виробничої практики студентів.

Після закінчення першого курсу протягом двох місяців (з 15 травня по 15 липня) кожен студент проходив практику в столярній майстерні, слюсарні, а потім у зерновій лабораторії та на млині; після 2-го і 3-го курсів – 4-місячну практику на борошномельних підприємствах у різних регіонах країни з оплатою за місцем роботи. На випускному курсі закріплення знань на виробництві тривало шість місяців. Така система підготовки інженерних кадрів сприяла отриманню міцних практичних навичок за фахом.

З 1928 р. виш розпочинає видання наукових праць співробітників інституту. У листопаді 1928 р. вийшов перший номер збірника під назвою «Вісник науково-технічного гуртка при Одеському борошномельному політехнікумі». До редакційного комітету ввійшли професори К. А. Богомаз і В. Я. Гіршсон, інженери Г. Д. Домбровський, М. І. Озолін та інші.

Електротехнічна лабораторія інституту

Перевірка дипломних проектів

Технікум загальної та прикладної хімії

За необхідністю реконструкції народного господарства згідно Постанови Колегії губпрофосвіти України від 3 лютого 1922 року був створений Технікум загальної та прикладної хімії як вищий навчальний заклад, в якому було відкрито два відділення: теоретичної хімії і прикладної хімії та випускали інженерів-хіміків за фахом: аналітиків, шкіряників, харчовиків, неорганічних та органічних технологів, а також фахівців з радіології. В серпні 1922 року відбулося перетворення закладу шляхом злиття з Хімічним факультетом Одеського політехнічного інституту. Вищий технікум загальної та прикладної хімії розмістився на вулиці Новосельского, 4 (Старопортофранківська, 1), в будівлі колишнього Російського технічного товариства. Заняття студентів технікуму проходили у будівлі за адресою вул. Пастера, 27 та вул. Щепкіна, 14. Технікум мав відділення Загальної хімії, Теоретичної, Прикладної хімії. 1 серпня 1922 року першим директором Технікуму загальної та прикладної хімії був затверджений хімік-радіолог Євген Самойлович Бурксер. Станом на 13.11.1922 р. штат Технікума складався з 47 осіб, студентів навчалося 171 особа.

Технікум прикладної хімії, вул. Щепкіна, 18

Є.С. Бурксер

Одеський інститут інженерів борошномельної промисловості та елеваторного господарства

У 1939 р. інститут отримав нову назву- Одеський інститут інженерів борошномельної промисловості та елеваторного господарства. На той час інститут володів потужною навчально-виробничою базою, що надавало можливість не тільки проводити навчання на високому рівні, а й розвивати науково- дослідну роботу. Інститут у цей період мав два факультети- Механічний та Технологічний, до складу яких входили 17 кафедр. Обидва факультети готували інженерів широкого профілю. Викладання велося українською та російською мовами.Інститут повністю розмістився в нових корпусах. Це дало змогу значно розширити навчальну базу, організувати нові лабораторії та кабінети, обладнані за останнім словом техніки. Все це сприяло подальшому розвитку інституту.

У 1940 р. виш зайняв одне з перших місць серед навчальних закладів системи Наркомзагу СРСР і отримав перехідний Червоний прапор Наркомату заготівель СРСР.

М.І.Озолін

Колектив кафедри Технології зерна і борошна в день 60-річчя і 35-річчя інженерно-педагогічної діяльності Б.Г.Острозецераб 12 травня 1940 р.

Одеський інститут технології зерна та борошна

У 1935 р. інститут виділився з комбінату в самостійну структуру і став називатися Одеським інститутом технології зерна та борошна. До його складу увійшли три факультети: Механічний, Технологічний, Інженерно-економічний і 14 кафедр: Соціально-економічних дисциплін, Механічної технології зерна, Математики, Загальної хімії, Обліку та організації виробництва, Теплотехніки, Теорії і конструкції млинових машин, Економіки і планування промисловості, Фізики та нарисної геометрії, Деталей машин, Опору матеріалів і теоретичної механіки, Іноземних мов, Військових дисциплін і Фізкультури. 840 студентів навчали 66 осіб професорсько-викладацького складу, в тому числі 11 професорів.

Довідник для абітурієнтів, 1937 р.

Б.Г.Острозецер

Одеський механіко-технологічний навчально-виробничий комбінат

У 1931 р. на базі інституту було організовано Одеський механіко-технологічний навчально-виробничий комбінат. На нього покладався обов’язок готувати інженерів і техніків: технологів, механіків, хіміків, електриків, теплотехніків, організаторів для борошномельної, комбікормової, круп’яної промисловості та елеваторного господарства. До складу комбінату входили: інститут з денною, вечірньою та заочною формами навчання; робітфак і технікум з денною та вечірньою формами навчання; підготовчі курси; курси підвищення кваліфікації технічних працівників Головборошна, Головкрупи і Заготзерна Наркомату Заготівель СРСР. Інститут мав Механічний, Технологічний, Економічний, Теплотехнічний, Електротехнічний та Комбікормовий факультети. Кожен з них готував фахівців вищої та середньої ланки.

В інституті, як і в інших вищих навчальних закладах, практикувався так званий «активний» бригадно-лабораторний спосіб навчання. Академічні групи ділилися на бригади по 3–5 студентів, які займалися «опрацюванням» навчальних завдань. Читання загальних і спеціальних курсів було замінено вступними лекціями до самостійної роботи студентських бригад, а заліки та екзамени як індивідуальні форми підсумкового контролю знань студентів – колективними звітами бригад з «опрацьованих» навчальних завдань.

Одеський механіко-технологічний навчально-виробничний комбінат, 1932-1935 р.р.

С.М.Золотарьов

Одеський інститут технології зерна та борошна

З урахуванням збільшення кількості студентів і набутого досвіду в організації навчально-виховного процесу, у 1929 р. політехнікум реорганізовують в Одеський інститут технології зерна та борошна. Директором інституту став молодий інженер Лев Меєрович Ланда, випускник технікуму 1927 р. В інституті функціонувало п’ять факультетів: Технологічний, Механічний, Хлібопекарський, Комбікормовий та Інженерно-організаторський.

У 1930–1931 рр. відкрилися Хімічний факультет, вечірній інститут, заочний сектор, екстернат і курси підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників млинів, крупозаводів і елеваторів.

У 1930 р. інституту передали в тимчасове користування будівлю колишньої 5-ї чоловічої гімназії на вул. Чижикова (вул. Пантелеймонівська), 13. Постійно зростаюче число студентів інституту вимагало значного розширення навчальної бази. Міськрада виділила інституту земельну ділянку площею 6 га в південній, тоді ще заміській, частині міста, на вул. Свердлова, 112 (вул. Канатна).

Будівництво розпочали в 1930 р. Головний навчальний корпус заклали в 1930 р., закінчили будівництво – в 1932 р.; студентський гуртожиток на 800 місць почали будувати в 1933 р., закінчили – в 1935 р.; лабораторний корпус розпочали зводити в 1937 р., повністю закінчили в 1940 р.

Збірник праць 'Вісті Одеського інституту технології зерна та борошна'

Засідання кафедри технології зерна

Одеський технологічний інститут консервної промисловості

У статусі Одеського механіко-технологічного інституту консервної промисловості він проіснував аж до 1938 року. Проте в процесі розширення спеціальностей підготовки, до 1938 року його назва уточнювалася і стала — Одеський хіміко-технологічний інститут консервної промисловості, про що свідчить «Список вищих навчальних закладів СРСР на 1.01.1939 року», виданий Центральним Управлінням Народно-господарського Обліку Держплану СРСР. І лише в 1939 році після перепрофілювання спеціальностей в область харчової промисловості і передачі інституту в підпорядкування Народному Комісаріату Харчової Промисловості, уточнена назва інституту стала — Одеський технологічний інститут консервної промисловості.

У інституті аж до 1944 року підготовку вели чотири факультети: технологічний (технологія консервації, технологія виноробства), механічний, інженерно-економічний, будівельний.
Велика увага приділялась підбору висококваліфікованих професорсько-викладацьких кадрів, а також підготовці наукових співробітників через організовану при інституті аспірантурі. Провідними викладачами інституту були професори
Д. І. Петренко-Критченко, Конєв, М. В. Розенблат, Е. О. Ротман, Г. І. Бориневич, Тіктін, В. М. Блієр, Д. П. Гохштейн, доценти А. Т. Марх, М. С. Гроссман, А. Н. Мальський, С. Г. Ільченко, М. Я. Дікіс.
Науковими співробітниками інституту була проведена значна навчально-методична робота по складанню навчальних планів, програм спеціальних курсів.

У ці роки були написані і видані 9 навчальних посібників та підручників, серед яких: А. Т. Марх, Р. В. Кржевова. Химико-технический контроль консервного производства, 1935. М. С. Гроссман, С. Г. Ильченко Технология консервирования, 1938. Э. О. Ротман, М. Я. Дикис. Технологическое оборудование консервных заводов, 1938. М. Я. Дикис, А. Н. Мальский. Оборудование консервных заводов, 1940. С. Г. Ильченко, А. Ф. Фан-Юнг. Технология консервного производства, 1940. М. Я. Дикис. Машины для герметической укупорки консервной тары, 1939.

За високі досягнення в підготовці інженерних кадрів і науково-дослідній роботі виш неодноразово заохочувався Міністерством заготівель СРСР. До 1941 р. завершився процес становлення інституту. Він виріс у великий навчальний заклад, що набув всесоюзного значення в справі підготовки науково-педагогічних кадрів та висококваліфікованих фахівців для борошномельно-круп’яної промисловості та елеваторно-складського господарства.

Лабораторія аналітичної хімії

Кімната у гуртожитку

Одеський хіміко-технологічний інститут консервної промисловості

Почалося будівництво головного корпусу інституту на вул. Комінтерну (вул. Дворянська), який спроектували архітектор А. Б. Мінкус та інженер Л. М. Наркевич.

Згідно Постанови Ради Народних Комісаров РСР від 13 жовтня 1931 року «Про розвиток мясної і консервної промисловості» Одеський інститут харчової промисловості був перейменований в Механіко-технологічний інститут консервної промисловості з передачею його в мережу союзного значення.

Заняття у новому корпусі почалися у 1936 році, а повне його оснащення було закінчено у 1941 році. Будівля Одеського технологічного інституту консервної промисловості за адресою вул. Комінтерна, 1/3 (вул. Дворянська, 1/3) включена до реєстру пам’яток містобудування та архітектури м. Одеси.

З жовтня 1931-го по червень 1937 р. директором інституту був Михайло Артемович Мікулін. З червня 1937-го по червень 1938 р. інститут очолювала Ганна Павлівна Мухіна.

Фасад будівлі Одеського хіміко-технологічного інституту консервної промисловості

Одеський інститут харчової промисловості

За рішенням Колегії Наркомосвіти від 10 січня 1930 р. Технікум загальної та прикладної хімії реорганізували в Одеський хімічний інститут. 12 червня 1930 р. Постановою РНК УРСР на базі відповідних спеціальностей Одеського хімічного інституту і харчового факультету Кам’янець-Подільського хімічного інституту був організований Одеський інститут харчової промисловості. У його складі факультети: Технологія консервування, Технологія бродіння та Маслобійно-жирова технологія. Інститут розмістився за адресою вул. Дворянська 1/3. Ректором Одеського інституту харчової промисловості був призначений Павло Олексійович Самулевич.

Побудова Одеського інституту харчової промисловості

Фасад будівлі Одеського інституту харчової промисловості

Одеський технологічний інститут

24 серпня 1953 р. Одеський інститут інженерів борошномельної промисловості та елеваторного господарства перейменований в Одеський технологічний інститут. Створюються нові лабораторії: автоматизації виробничих процесів, промислової електроніки, лічильно-обчислювальних пристроїв. З лабораторії підйомно-транспортних машин виділяється лабораторія пневмотранспорту. Перебудова навчального процесу зажадала посиленої роботи колективів кафедр з підготовки та видання підручників і навчальних посібників. З 1954 по 1958 рр. вийшли друком: «Технологія борошномельного виробництва» і «Технологія комбікормового виробництва» (П. Г. Демидов), «Пневматичний транспорт на сільськогосподарських млинах» (П. М. Платонов, О. М. Дзядзіо, З. Ш. Кофман), «Елеватори та склади» (П. М. Платонов, В. Г. Ляторовский, П. М. Рекайкін), «Підйомно-транспортні пристрої і механізація вантажно-розвантажувальних робіт» (П. М. Платонов, К. І. Куценко), «Вентиляційні установки елеваторів, млинів, круп’яних і комбікормових заводів» (О. В. Панченко), «Електрообладнання харчових підприємств» і «Лабораторні роботи із загальної електротехніки та електроустаткування промислових підприємств» (А. О. Іванов), «Конспект лекцій з аналітичної геометрії» (Г. В. Костанді), «Сортові помели пшениці» (С. М. Золотарьов), «Досвід роботи млина № 18 в Одесі на пневматичному транспортуванні продуктів розмелу» (Г. Ф. Костюк, О. М. Дзядзіо, П. М. Платонов, Г. О. Барер), «Шліфування та нарізка млинових валків» (Л. Й. Котляр, Н. Я. Кестельман) та інші.

Керівницький склад інституту, 50-і роки

На навчальному млині

Одеський технологічний інститут ім.М.В.Ломоносова

Важливою подією в житті колективу стало присвоєння в 1961 р. інституту імені видатного вченого М. В. Ломоносова в ознаменування 250-річчя з дня його народження. Ухвалюючи цю постанову, Рада Міністрів України враховувала вагомий внесок вчених інституту в розвиток вітчизняної науки і підготовку висококваліфікованих кадрів для народного господарства країни. У квітні 1962 р. Вчена рада інституту обговорила питання про підготовку до відкриття нових спеціальностей. У доповіді проректора з навчальної роботи доцента К. І. Куценка наголошувалося, що деякі зі спеціальностей є новими для України. Така довіра визначалася наявністю кваліфікованого професорсько-викладацького складу і хорошою матеріально-технічною базою. На Механічному факультеті в 1962–1963 навчальному році здійснювалася підготовка з восьми спеціальностей, у т. ч. таким новим, як інженерна теплофізика, проектування, монтаж та експлуатація атомних станцій, динаміка і міцність машин, автоматика і телемеханіка, прилади і установки радіометрії та дозиметрії. Відкриваються факультети Автоматизації та приладобудування і Теплофізичний. До складу інституту увійшли Керченський і Херсонський загальнотехнічні факультети. В цей же час були організовані й нові кафедри: Дозиметрії, Теоретичної механіки, Технології металів, Історії КПРС та основ наукового комунізму, Автоматики і телемеханіки, Інженерної теплофізики.

У 1966 р. на базі Одеського технологічного інституту ім. М. В. Ломоносова були організовані постійно діючі курси підвищення кваліфікації для інженерно-технічних робітників. Слухачами курсів були директори, головні інженери і завідувачі лабораторіями хлібоприймальних підприємств. З 1967 р. на курсах почали підвищувати кваліфікацію інженерно-технічні працівники підприємств і конструкторських бюро Міністерства легкої і харчової промисловості, а з1969 р. – керівники і спеціалісти підприємств м’ясної і молочної промисловості системи споживчої кооперації та Укркоопспілки. З 1971 р. по 1992 р. на курсах підвищення кваліфікації в ОТІХП ім. М. В. Ломоносова щороку навчалися керівники і спеціалісти підприємств харчової та зернопереробної галузей за 32-ма посадовими категоріями. Навчальні заняття проводилися висококваліфікованими викладачами, зокрема, професорами М. О. Гришиним, М. Я. Дікісом, О. Я. Кириленко, П. М. Платоновим, А. Л. Фельдман. Разом з лекціями, практичними і лабораторними заняттями з кожною групою проводилися тематичні навчальні екскурсії на передові підприємства м. Одеси (27 підприємств) та інших міст СРСР. Проходження навчання упродовж не менш, ніж два місяці з відривом від виробництва, для керівників і спеціалістів було плановим і обов’язковим заходом, а групи комплектувалися Міністерствами і відомствами. У різні роки керівництво курсами здійснювали: І. М. Архипов (1966–1971 рр.), О. М. Дроздов (1971–1979 рр.), І. О. Татаринцев (1979–1985 рр.), Г. П. Яковець (1985–1994 рр.).

Пам'ятник М.В.Ломоносову перед фасадом головног корпусу, 1961 р.

М.В.Роменський

Одеський технологічний інститут харчової промисловості ім.М.В.Ломоносова

У 1970 р. Рада Міністрів України перейменувала виш на Одеський технологічний інститут харчової промисловості ім. М. В. Ломоносова. Це чітко визначило профіль вишу, який став одним з найбільших вищих навчальних закладів країни такого типу. Професія харчовика настільки ж престижна і гуманна, як, наприклад, лікаря, вчителя, тому що має безпосереднє відношення до життя, здоров’я, благополуччя і настрою людини.Продовжував зростати внесок інституту в підготовку висококваліфікованих фахівців для харчової та зернопереробної промисловості. Якщо в 1969 р. для народного господарства країни інститут підготував 754 інженерів, то в 1985 р. - 1502 спеціалістів, а всього за 1969 - 1985 рр. - 25890 фахівців. У цей час збільшується та якісно поліпшується склад викладачів і наукових співробітників інституту.

Важливою віхою в історії інституту став 1969 р. – Наказом Міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 480 від 18 липня 1969 р. Одеський технологічний інститут ім. М. В. Ломоносова та Одеський технологічний інститут харчової і холодильної промисловості були реорганізовані і частково об’єднані. У результаті реорганізації до ОТІ ім. М. В. Ломоносова влилися викладачі, наукові співробітники, аспіранти та студенти ОТІХХП, що навчалися за спеціальностями – машини та апарати харчових виробництв, технології виноробства, консервування, м’яса і м’ясних продуктів, молока і молочних продуктів.У свою чергу з ОТІ ім. М. В. Ломоносова в ОТІХХП були переведені Теплофізичний факультет разом з частиною професорсько-викладацького складу, Проблемна науково-дослідна лабораторія, аспіранти і студенти, які проходили навчання за спеціальностями Інженерна теплофізика та проектування, Монтаж та експлуатація атомних електростанцій. Спеціальності – автоматизація технологічних процесів та промислова теплоенергетика були передані в Одеський політехнічний інститут. В результаті цієї реорганізації відбулися істотні зміни в структурі інституту. Так, якщо в 1968–1969 навчальному році в інституті було 5 факультетів, 32 кафедри, 314 викладачів, у тому числі 15 докторів наук, професорів і 115 кандидатів наук, доцентів, 4230 студентів денної, вечірньої та заочної форм навчання і 103 аспіранти, то в 1969–70 навчальному році стало 6 факультетів, 37 кафедр, 445 викладачів, у тому числі 16 докторів наук, професорів і 159 кандидатів наук, доцентів. Контингент студентів усіх форм навчання склав вже 6510 чоловік, в аспірантурі навчалися 125 осіб.

Фасад головного корпусу з барельєфом М.В.Ломоносова

Новий навчальний корпус В

Одеська державна академія харчових технологій

20 квітня 1994 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів був перетворений в Одеську державну академію харчових технологій. Почався новий етап в історії навчального закладу, зазначений розширенням напрямів діяльності та вдосконаленням усіх видів роботи. З’явилися нові структурні підрозділи. У 1994 р. була відкрита Вища школа зернових технологій та факультет Підвищення кваліфікації та перепідготовки інженерних кадрів.Наказом Міністра освіти України від 23 липня 1996 р. при академії створено навчально-науковий комплекс, до складу якого увійшли Одеський механіко- технологічний технікум, Одеський технічний коледж, Білгород- Дністровський морський рибопромисловий технікум, Одеський технікум економіки та менеджменту торгівлі, Свалявський політехнічний технікум, Білгород-Дністровський ліцей, Вознесенська гімназія, Ізмаїльський політехнічний ліцей, одеські школи № 40 і № 56, Випаснянська школа ( Білгород_ Дністровський район).

Iнститут одним з перших в Україні пройшов акредитацію за найвищим, четвертим, рівнем та 20 квітня 1994 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів був перетворений в Одеську державну академію харчових технологій. Почався новий етап в історії навчального закладу, зазначений розширенням напрямів діяльності та вдосконаленням усіх видів роботи. З’явилися нові структурні підрозділи. У 1994 р. з ініціативи заступника міністра хлібопродуктів України В. К. Семенюка, ректора академії М. Д. Захарова, завідувача кафедри Технології переробки зерна І. Т. Мерка була відкрита Вища школа зернових технологій. У тому ж році був відкритий факультет Підвищення кваліфікації та перепідготовки інженерних кадрів.З урахуванням нових реалій академія з 1994 р. стала готувати фахівців як за держзамовленням, так і за контрактами з юридичними і фізичними особами.

Фасад Одеської державної академії харчових технологій

Б.В.Єгоров, 1996 р.

Херсонський загальнотехнічний факультет ОТІ

Від першого червня 1963 року, Херсонський ЗТФ було перетворено у філію Одеського технологічного інституту імені М.В.Ломоносова з двома факультетами: механіко - технологічним і загальнотехнічним. З першого вересня в філії було організовано кафедри: хімічної технології волокнистих матеріалів та технології машинобудування і технології металів. Це було викликано перш за все збільшенням контингенту студентів. Так, за станом на перше лютого 1963 року тут здобували вищу освіту вже 1729 студентів, яких навчали 44 викладача. Першого вересня 1963 року Херсонська філія почала функціонувати із самостійним балансом і бюджетним рахунком у державному банку.

Марченко В.Й. Декан Херсонського загальнотехнічного факультету

Семерніков О.Д. в.о. декана Херсонського загальнотехнічного факультету при Одеському технологічному інституті харчової промисловості

Херсонська філія Одеського технологічного інституту ім. М.В.Ломоносова

Херсонський державний технічний університет заснований у 1957 році як навчально-консультаційний пункт Київського технологічного інституту легкої промисловості. В 1963 році - перетворений в Херсонський філіал ОТІ ім. М.В.Ломоносова.В 1980 році - став самостійним вищим навчальним закладом - Херсонським індустріальним інститутом.

В 1997 році - Постановою Кабінету Міністрів України №254 від 24 березня року на базі інституту створено Херсонський державний технічний університет (ХДТУ) – вищий навчальний заклад IV рівня акредитації.

Заглубоцький П.М.

Морін Ю.Ф.

Херсонський індустріальний інститут

29 грудня 1980 року, на базі філії Одеського технологічного інституту харчової промисловості, відкрився Херсонський індустріальний інститут. З роками розвивалась матеріальна база та науково-дослідницька робота ВНЗ, систематично вдосконалювався навчально-виховний процес, зміцнювався зв'язок з виробництвом. Херсонський індустриальний — єдиний в Україні навчальний заклад, котрий готує інженерів-технологів з первинної обробки льону, пряжі, ткацтву. На базі традиційних спеціальностей утворена принципово нова навчальна структура — республіканський навчально-науково-виробничий комплекс безперервної трьохзмінної підготовки інженерів текстильного профілю, в який крім інституту, входять шість текстильних навчальних закладів України. За 1980—1990 рр. обсяги науково-дослідницьких робіт збільшилися у 3,5 рази. Сприяло цьому впровадження госпрозрахунку в науково- дослідницькому секторі, відкриття галузевої лабораторії, факультету підвищення кваліфікації, науково-технічної діяльності молоді. Вихід на світовий ринок науково-технічного прогресу неможливий без динамічної перебудови і оптимізації роботи інституту.

Шмат К.І.

Грицак В.Т.

Одеський механіко-технологічний технікум

У 1932 р. зі складу Інститу технології зерна і борошна був виділений Одеський борошномельний технікум. Ця подія і є початком власної історії Механіко-технологічного технікуму. Основним завданням стала підготовка фахівців за двома спеціальностями: технік- технолог і технік- механік. У 1953 р. навчальний заклад відсвяткував новосілля на вулиці Московській( нині вулиця Чорноморського козацтва), 12, де і продовжує працювати сьогодні. Технікум тривалий час залишався галузевим навчальним закладом . У 1997 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів “ Про реформування мережі вищих навчальних закладів, підпорякованих Міністерству освіти України”, до складу академії включений Одеський механіко-технологічний технікум. У технікумі працює два відділення: технологічне, електромеханічне. За час існування Технікум підготував та випустив понад 15 тисяч спеціалістів для зернової та переробної промисловості.

Були відкриті нові спеціальності і спеціалізації: технологія харчування, екологія, менеджмент організацій, технологія пивоваріння.

Навчальний корпус на Московській, 1953 р.

Навчальний корпус МТТ, 2016 р.

Одеський технологічний інститут харчової і холодильної промисловості

У листопаді 1949 р. вийшла постанова Ради Міністрів СРСР «Про збільшення виробництва холодильного обладнання та оснащення ним торгових підприємств у 1950-1954 роках». Після цього наказом Міністерства вищої освіти СРСР в Одеському технологічному інституті консервної промисловості з 1-го січня 1950 року було організовано холодильний факультет. Відповідно до розпорядження Ради Міністрів Союзу РСР від 30.12.1949 р. Одеський технологічний інститут консервної промисловості був перейменований в Одеський технологічний інститут харчової і холодильної промисловості. Інститут очолив Володимир Сергійович Мартиновський, він займав посаду ректора до 1973 р.

В. С. Мартиновський народився в 1906 р., закінчив робітфак, вступив до Одеського політехнічного інституту на факультет Водного транспорту. Після захисту кандидатської дисертації В. С. Мартиновський стає доцентом, деканом, заступником директора Водного інституту з навчальної та наукової роботи. У роки війни В. С. Мартиновський воює на фронті. Бере участь в обороні Севастополя і Північного Кавказу, виступає ініціатором використання природних печер Криму для розгортання там військових шпиталів. Після війни В. С. Мартиновський працює над розвитком і зміцненням Водного інституту.

В.С.Мартиновський

С.Г.Ільченко

Одеський технологічний інститут холодильної промисловості

У 1960–1964 рр. ректором ОТІХХП був Сергій Григорович Ільченко. У вересні 1969 р. Механічний і Технологічний факультети ОТІХХП були переведені в Одеський технологічний інститут ім. М. В Ломоносова. Теплофізичний факультет Одеського технологічного інституту ім. М. В. Ломоносова був переведений в ОТІХП.

У 1970 р. ОТІХХП перейменований в Одеський технологічний інститут холодильної промисловості. З 1973-го по 1984 р. ректором ОТІХП працює професор Валентин Петрович Алексєєв, випускник ОТІХХП. В. П. Алексєєв завідував кафедрою Глибокого охолодження і розділення газів, є автором понад 210 наукових праць, більше 40 винаходів, заслужений діяч науки та техніки УРСР.

В.П.Алексєєв

С.Г.Ільченко

Одеський інститут низькотемпературної техніки та енергетики

З 1984 р. ректором ОТІХП стає заслужений діяч науки і техніки України професор Ігор Григорович Чумак, випускник ОТІХП. Трудовий шлях розпочинав лаборантом, механіком. Ігор Григорович є автором понад 300 наукових робіт, 67 авторських свідоцтв, 9 монографій, 5 підручників. Під керівництвом професора І. Г. Чумака підготовлено понад 50 кандидатів наук, 7 докторів наук. У 1989 р. інститут перейменовується в Одеський інститут низькотемпературної техніки та енергетики (ОІНТЕ).

Фасад Одеського інституту низькотемпературної техніки та енергетики

І.Г.Чумак

Одеська державна академія холоду

В 1994 році ОІНТЕ отримує статус Одеської державної академії холоду (ОДАХ). З 2001-го по 2011 р. ОДАХ очолював д.т.н., професор Валерій Васильович Притула, заслужений діяч науки і техніки України.У вересні 2011 р. в. о. ректора був призначений д.т.н., професор Олександр Сергійович Тітлов.

Фасад Одеської державної академії холоду

Вивіска Одеської державної академії холоду

Одеський національний технологічний університет

Одеську національну академію харчових технологій реорганізували до Одеського національного технологічного університету.

Наказ №918 Міністр освіти та науки України підписав 18 серпня, повідомила прес-служба навчального закладу.

У складі вишу — чотири інститути: технологічний інститут харчової промисловості, інститут комп'ютерних систем та технологій «Індустрія 4.0», інститут прикладної економіки та менеджменту, а також інститут холоду, кріотехнологій та екоенергетики.

Ректор Одеського національного технологічного університету, Іванченкова Лариса Володимирівна

Президент Одеського національного технологічного університету, Єгоров Богдан Вікторович

Приєднання Одеської державної академії холоду

Історичною подією для академії стало розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. «Про реорганізацію Одеської державної академії холоду», відповідно до якого ОДАХ приєднується до Одеської національної академії харчових технологій з утворенням на її базі структурного підрозділу академії.

У 2012 році за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 травня №334-р "Про реорганізацію Одеської державної академії холоду" академію приєднано до Одеської національної академії харчових технологій у якості структурного підрозділу Навчально-наукового інституту холоду, кріотехнологій та екоенергетики Одеської національної академії харчових технологій.

З 1 вересня 2012 р. О. С. Тітлов призначений в. о. директора Навчально-наукового інституту холоду, кріотехнологій та екоенергетики ім. проф. В. С. Мартиновського (ННІХК та Е).

Одеський технічний коледж

10 березня 1930 р. було засновано технікум для підготовки техніків- технологів і техніків- механіків хлібопекарської промисловості. Розміщувався ОТК спочатку в будівлі школи на вулиці Тираспольській, 14, а потім переїхав у будівлю на вул. Хворостіна, 28. Навчальний заклад неодноразово змінював свою назву:

1930-1941 рр.- Всесоюзний технікум хлібопекарської промисловості;

1944- 1957 рр.- Одеський технікум харчової промисловості;

1957- 1963 рр.- Одеський харчовий технікум;

1963- 1990 рр.-Одеський технікум харчової промисловості;

1990-2004 рр.- Одеський технічний коледж.

У вересні 2004 р. ОТК увійшов до складу Одеської національної академії харчових технологій. з 1978 р закладом керує А.В. Коваленко, заслужений учитель України. Навчально-виховний процес і виробниче навчання здійснюється в 57 навчальних кабінетах, 24 лабораторіях, 4 навчально- виробничих майстернях. За роки існування коледж підготував для харчової та переробної промисловості близько 56 тисяч спеціалістів різних спеціальностей.

Фасад Одеського технічного коледжу

Герб Одеського технічного коледжу

Одеська національна академія харчових технологій

21.09.2002 р.- наказ Міністра освіти і науки України № 589 від 18.10.2002 р. - академія стала йменуватися “ Одеська національна академія харчових технологій”. У червні 2003 р. конференція трудового колективу обрала ректором ОНАХТ доктора технічних наук, професора Б.В. Єгорова. Ректор почав свою роботу з визначення основних напрямів розвитку на найближчі роки і перспективу, оптимізацію структури і кадрового складу.

Погляд зверху на Одеську національну академію харчових технологій

Фасад Одеської національної академії харчових технологій

Херсонський національний технічний університет

Згідно з Указом Президента України від 15 листопада 2004 року, №1403/2004, Херсонському державному технічному університетові надано статус національного. Таке рішення цілком справедливе. За останні декілька років в університеті відкрито 10 нових спеціальностей. Якщо нещодавно студентські квитки отримували 900 чоловік на рік, то згодом - 2300 лише за денною формою навчання. Університет готує кадри для всієї країни.

Корпус Херсонського національного технічного університету

Херсонський державний технічний університет

У 1998 році згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 24 березня № 254, на базі індустріального інституту було створено Херсонський державний технічний університет. Це стало можливим завдяки особистим зусиллям ректора Ю.М. Бардачова та вагомим здобуткам усього трудового колективу. Відкриття першого університету в нашому місті ознаменувало собою нову сторінку в історії ВНЗ.

Васильєвих Л.А.

Бардачов Ю.М.

Одеський технікум газової і нафтової промисловості

Одеський нафтогазовий технікум створений 24 червня 1944 р. в підпорядкуванні Міністерства нафтової промисловості СРСР. До занять приступили за трьома спеціальностями- транспорт і зберігання нафти та нафтопродуктів, технологія переробки нафти та планове виробництво. У 1968 р. нафтовий технікум переводять у підпорядкування Міністерства газової промисловості СРСР з наданням навчальному закладу назви Одеський технікум газової і нафтової промисловості. З 1998 р. технікум підпорядкували Міністерству освіти і науки України. У 2003 р. увійшов до складу Одеської державної академії холоду, а в 2012 р. отримав статус відокремленого структурного підрозділу Одеської національної академії харчових технологій. У 2014 р. відкриваються нові спеціальності: “Туристичне обслуговування”, “Ресторанне обслуговування” і “Готельне обслуговування”. Підготовка молодших спеціалістів проводиться на трьох відділеннях- технолого-екологічне та економіки, електромеханічне, автоматизації,зв’язку та сфери обслуговування.За свою 73-річну історію технікум підготував понад 25 тисяч фахівців.

Рябов І.В.

Корпус Одеського технікуму газової і нафтової промисловості

Одеський технікум промислової автоматики

10 лютого 1947 р. розпочав свою діяльність Машинобудівний технікум за такими спеціальностями: кранобудування, кувально-штампувальне виробництво, обробка металів різанням. За десять років була повністю створена навчально- матеріальна і побутова база, підготовлено 1300 техніків. У 1963 р. Машинобудівний технікум одержав нову назву- Одеський технікум промислової автоматики. У 1997 р. наказом Міністра освіти і науки України технікум увійшов до складу Одеської державної академії холоду. Були відкриті три нові спеціальності:
“Програмування для електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем”, “Експлуатація систем обробки інформації та прийняття рішень”, “Діловодство”. У 2012 технікум увійшов до складу Одеської національної академії харчових технологій. У 2013 р. навчальний заклад очолили О.С. Єпур. Всього за сімдесят років технікум підготував 13834 молодших спеціалістів.

Коледж промислової автоматики та інформаційних технологій ОНАХТ вул. Гоголя, 16

Коледж промислової автоматики та інформаційних технологій ОНАХТ вул. Градоначальницька, 24